Я прожив з Освітою багато років, але тепер чарівність наших стосунків зійшла нанівець. Усі переваги перетворилися на недоліки. Моє інтелектуальне життя мізерне, більше того — мене наздогнала творча імпотенція. Всі стосунки Освіти зі мною зводяться до виставлення оцінок, я зовсім не цікавлю її як особистість. Я не відчуваю себе з нею повноцінно як інтелектуал. Вона більше не дарує мені цікаву інформацію, але вимагає все більше...
Вона приймає як належне те, що я вивчаю для неї, але суворо карає за кожен невивчений семінар. Наші зустрічі перетворилися на рутину, я більше не хочу бути розумним для неї, а вона не помічає мого прогресу. Освіта — тиран, лицемірка і зануда. Вона вимагає від мене повної самовіддачі. Через неї мої стосунки з людьми зіпсувалися, тому що весь вільний час я присвячував їй. Вона призводить до алкоголізму, паління, погіршення зору, неврозів та соціопатії. Я не можу розслабитися з нею, і не можу розслабитися без неї. Я навіть не пам’ятаю, коли востаннє висипався.
Бідний студент
Наші читачі кажуть:
Олег П.: «Кожної зустрічі з Освітою я нікчемно мовчу. Її непереконливі пестощі питаннями і заманювання балами викликають у мене байдужість і нудоту. Освіта — невдячна сволота.»
Віктор К.: «Освіта не задовольняє мене фізично. Моє лібідо не знаходить виходу, і мені доводиться сублімувати в секс, а це страшенно втомлює. Через Освіту я став полігамним. Навіть їжа не приносить мені колишньої радості, тому що я сприймаю її лише як відновлення сил для навчання. Освіта виснажує мене.»
Олексій С.: «Ми з нею постійно сперечаємось — вона вимагає неможливого! Не сплю через неї ночами, постійно думаю про неї... Коли це вже нарешті закінчиться? Здається я скоро не витримаю...»