Сьогодення з його інформаційним шквалом від часу до часу породжує цікаві рефлексії на оточуючу дійсність. Рефлексії як словесні, так й ілюстративні. Або музичні. Або і те і друге. Або все разом. Втіленням такого змішаного типу рефлексій є психоделічна творчість Гаврила Лубніна, петербурзького художника, поета і музиканта.
Відомим для петербурзької інтелігенції Гаврило Лубнін став у середині 90-х років, коли вийшла перша серія його малюнків, надрукована на обгортковому папері. «Наївний», відверто карикатурний стиль зображень та підкреслено самвидавівський тип книжечок зробили його культовим художником у творчому осередку Петербурга.
Пізніше, у 2004 році вийшла перша офіційна друкована збірка його ілюстрацій «Свинец и вата», яка одразу ж розійшлась по руках. Але справжню популярність Лубнін отримав, коли в ЖЖ один із юзерів (bujhm) опублікував підбірку його «лубків». Надалі і нові, і старі роботи художника оцифровувались і потрапляли в мережу.
Також Лубнін відомий своєю співпрацею з такими музичними гуртами, як «АукцЫон», «Н.О.М.», і «Чирвонцы».
Наразі у світ офіційно вийшло 6 збірок його ілюстративно-писемної творчості («Свинец и Вата» — 2004; «Мужик собаку растил, вырастил и… отпустил» — 2004; «Папино золото» — 2007; «Глаз да глаз» — 2007; «Алкожало» — 2008; «Кровельщик» — 2009), декілька інтерв’ю та спільні з іншими художниками проекти (ілюстрації казок Корнія Чуковського, творче об’єднання «Деревня художников» тощо).
Що уособлює у собі стиль Лубніна? Це візуалізація римованих рядків, місцями абсурдних за своїм змістом, чимось схожих на вислови Омського Птаха (див. в інтернеті). Сам художник визначає свій стиль як «психоделічна карикатура». Підкреслена схематичність, примітивізм та використання недорогого матеріалу — обгортковий папір, фломастери, а то й аркуш у клітинку з синьою ручкою — ламає уявлення про мистецтво карикатури та естетичну складову творчості взагалі. Такі карикатури мають у собі соціальне наповнення, вони грають на словах та мовних асоціаціях. Хіба не з кожної композиції промовляє «житєйська» мудрість та народний фольклор. Також у своїй творчості Лубнін порушує проблематику нижчих соціальних верств та інвалідів. Утім, його роботи не є злою сатирою, швидше усмішкою наперекір суму. Завдяки таким ілюстраціям з’являються сталі вирази, нові говірки, інтернет-меми та певні теми для обговорення.
Катя Шедель